Вечір пам'яті Ярослава Дорошенка
13 листопада 2014 року в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбувся вечір пам'яті відомого українського поета, журналіста, багаторічного очільника Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, політв’язня Ярослава Дорошенка „Звучить сонет мов клич на призов” з врученням літературної премії його імені.
Вечір пам'яті відкрила дружина Ярослава Дорошенка - українська поетеса, педагог, директор Івано-Франківської школи-садка Ганна Дорошенко.
«Великий життєлюб Ярослав Дорошенко любив життя більше, аніж воно його ... Він жив задля людей, для них плекав поезію, їм дарував любов і дружбу - щедро, щиро, беззастережно... Сердечний, добрий, сумовито усміхнений Ярослав добре розумівся на людях, знав, хто є хто в Україні, але володів рідкісним, як на наш час, талантом прощення. Іноді вибачав навіть тим, хто аж ніяк на це не заслуговував. Але поет вважав інакше, і це його право - право поета, митця, патріота, Людини. Адже він дивиться на все з високості, з високості свого таланту, своєї мудрості, своєї незахищеної безкорисливості, - наголосила п. Ганна.
А починалось все так дивовижно і незвичайно. В день, коли осіннє буйство досягає свого піку - 16 жовтня року 1931 в галицькому селі Тязів у сім'ї вишивальниці Магди і скрипаля Юрка народився син, якого нарекли княжим іменем Ярослав. Виростав Славко допитливим, непосидющим, мрійливим, закоханим в природу і книжки хлопчиком. Багато часу проводив у діда Пилипа, сільського дяка, який мав розкішну, як на той час, бібліотеку, любив довгі розмови з вуйком Миколою, котрий був учителем. Звідти починався, виростав, вибруньковувався Дорошенко-поет, звідти виростав український патріот, борець, котрий юнаком-школярем, прибравши собі козацьке псевдо Гамалія, створив і очолив молодіжну націоналістичну організацію.
Влітку 1950 року був заарештований і засуджений на 25 років із позбавленням громадянських прав ще на 5 років та конфіскацією усього майна. Покарання відбував на Воркуті, працював на широко відомій шахті №29, де 1 серпня 1953 року вибухнув огонь повстання. Тільки чудом вцілів у тій бойні, бо ж ще й входив до організованого політв'язнями підпілля. Фрагменти спогадів про ті вікопомні події залишив нам у записках „Тіні полярного сяйва". Саме записках, які фіксували спалахи пам'яті, скупо занотовуючи згадки про пережите.
Коли наступило хрущовське „потепління", Ярослав Дорошенко був звільнений 30 вересня 1955 року за недостатністю доказів для засудження (у 1992 р. був реабілітований). 1968 року закінчив історико-філологічний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника.
Шість років працював у редакціях обласних газет, був прийнятий до Спілки журналістів України, брав участь у роботі обласного літоб'єднання, виступав із власними поетичними творами, рецензіями на художні книжки. У 1990-2003 рр. очолював Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки письменників України.
Ярослав Юрійович - багаторічний член ради НСПУ, член правління обласного об'єднання Всеукраїнського товариства імені Т. Шевченка «Просвіта», член редколегій часописів «Перевал» і «Дзвіночок». Лауреат літературних премій імені Тараса Мельничука, Марійки Підгірянки, Всеукраїнської Аркадійської літературної премії. Автор збірок поезій «Зоряниця» (1972), «Живучість» (1979), «Жага» (1984), «Весла часу» (1994), «Сонце у сльозині» (1995), «Дерев собори золоті» (2001), для дітей «Веселятка» (2001), добірок поезій у журналах, збірниках, періодиці. Низка віршів стали піснями.
На вечорі пам'яті відбулося також вручення щорічної літературної премії імені Я.Дорошенка за кращу збірку та цикл сонетів, яка присуджується уже вчетверте. Були розглянуті твори, які надійшли на конкурс з різних куточків України. Географія проживання номінантів щоразу розширюється - Сімферополь, Одеса, Вінниця, Закарпатська область, Калуш-Нью-Йорк.
У номінації «За збірку сонетів» переможцем став український поет Василь Кузан за книжку «Все по 14 копійок або Сонетний двір». Калушанин Іван Павліха та Дмитро Шупта з Одеси перемогли у номінації «За цикл сонетів».
Нинішній лауреат Василь Кузан - поет із Закарпаття. Він є переможцем міжнародного конкурсу «Гранослов», автором 16 поетичних та прозових творів, фіналістом Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Його вірші перекладені польською, словацькою, німецькою, англійською, угорською мовами. Багато поезій покладено на музику і стали відомими в Україні піснями («Золото Карпат», «Троянди для тебе» у виконанні артистів Івана Поповича та Степана Гіги).
Павліха Іван Васильович (нар.22 вересня 1938 року в селі Королі Нові Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща). Під час операції «Вісла» був депортований в Україну. Працював педагогом, очолював літературну студію міста Калуша, зараз проживає у США.
Лауреати у своїх виступах щиро подякували за визнання їх переможцями, зачитували свої сонети. Також було організовано Skype- спілкування з Нью-Йорком із родиною Івана Павліхи, який поділився спогадами про Ярослава Дорошенка.
Вшанувати пам'ять Ярослава Юрійовича прийшли друзі, знайомі, відомі люди краю: заступник міського голови Михайло Верес, голова обласної спілки письменників Євген Баран, депутат Верховної Ради Руслан Марцинків, начальник міського управління культури Мирослав Петрик, начальник міського управління освіти і науки Наталя Микула, редактор журналу «Перевал» Ярослав Ткачівський, заслужений вчитель України, депутат обласної ради Оксана Тебешевська, письменники Степан Процюк, Василь Бабій, Іван Гаврилович, Мирослав Аронець та ін.
Директор бібліотеки Людмила Бабій в своєму виступі відзначила, що літературна премія вже вдруге вручається в обласній бібліотеці, поділилася спогадами про літературні зустрічі з Ярославом Дорошенком у книгозбірні. Вона наголосила, що він назавжди залишиться у серцях багатьох людей, а його творами буде зачитуватися ще не одне покоління.
На завершення вечора пам'яті у виконанні народного артиста України Михайла Кривеня прозвучали пісні на вірші незабутнього Ярослава Дорошенка.
