Пам`яті героїв Крут
Вшановуючи День пам`яті Героїв Крут, працівники загального читального залу провели у підшефній військовій частині історичну годину „Їх, юних сміливців, лиш жменька була – із серцем із сталі і духом з граніту”
Земля дрижала. Схід в огнях жеврів.
Сурміли сурми. Гримали гармати...
А в їх очах вогнистих і завзятих
Горів святий благословенний гнів.
А. Гарасевич „Крути"
29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії - бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну. Уряд УНР, опинившись без війська, кинув на протистояння з російською армією, що йшла на Київ, кілька сотень погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли в нерівному бою.
Крути: „символ наших визвольних змагань". Ці слова Олени Теліги про героїку і трагедію Крут є, мабуть, найадекватнішим означенням національно-історичної ваги того, що сталося 1918 року на не дуже знаній до того залізничній станції на північний схід від Києва. Ось уже більше дев'яти десятків літ ця вже не тільки географічна назва бентежить національну пам'ять, не сходячи з вуст кількох поколінь мемуаристів, публіцистів, дослідників, політиків, поетів...
То що таке Крути, а загалом і битва під Крутами в контексті історії України. У тривожні і неповторні січневі дні, коли з півночі на українську землю наступала більшовицька армія Муравйова, студентська молодь Києва піднялася на бій з ворогом задля оборони незалежності Української держави, проголошеної 22 січня 1918 року. Напевно, в останню передкрутянську ніч не один із них згадував обличчя своїх рідних і близьких, своєї дівчини, до якої відчув першу юнацьку любов. Але в душі й серці понад усе вирізьблювались сім літер - Україна. Ця віра надихала піднятися проти у двадцять разів сильнішого ворога, досвідченішого у боях, а після трагічного бою дала сили недобитим і пораненим не просити милості, а геройськи, у муках і стражданнях умирати.
І звершилося... Диким буруном вдарила ворожа навала і раптом зупинилася, величезне здивування у загартованих у боях більшовицьких солдатів: невже ця невеличка горстка дітей-одчайдухів хоче чинити їм опір, їм, шеститисячній армії вишколених солдатів? А може, це безумці, лицарі абсурду, що йдуть на певну смерть? На полі загримів бій. Вони знали і були певні свого історичного посланництва. Знали: їм пощади не буде, знали, що саме тут, під Крутами, доведеться загинути. Вони готові були піти на смерть, щоб врятувати обеззброєну державу, знали, що тій, всього кілька днів перед тим проголошеній Самостійності, треба породити з їхньої крові нових борців за свободу і незалежність.
На сторінках історії з'явилася нова трагедія і нова перемога духу, яких мало в історії людства.
Саме про це йшлося у виступах учасників зібрання, а доповненням до них стала книжково-ілюстративна виставка-реквієм „Трагедія Крут крізь призму минулого і сучасного", на якій були представлені такі видання: матеріали наукових читань „Українська революція 1917-1921 рр.: Подвиг героїв Крут ", збірники „Крути. Січень 1918 року", „Крути", „Герої Крут. Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 року", „Героїка трагедії Крут", „Бій відлунав..." та інші.
